Історії великих невдах

Якось публікація знайомого маркетолога навела на думку про те, що вивчати успіх великих людей не завжди корисно. А от у людей, які успіху не досягли, навчитися можна багато чому.

Ну так, звичайно ж – цікаво дізнатися, як знамениті і багаті досягли успіху. Але тільки дивність: якщо повторити ті самі кроки, навряд чи щось вийде. Більше того, книги із серії «Як стати мільйонером» мільйонером нікого точно не зроблять.

Щоб навчитися успіху, не обов’язково вчитися йому — успіху, у людей, які досягли висот. Ні, безумовно, їхню думку треба враховувати, але… Але зовсім ніхто з них не говорить про те, що їм просто пощастило. Так, саме пощастило! Адже є безліч таких же працьовитих і розумних людей, які, все життя щось роблячи, не можуть досягти й чверті такого успіху. А навчитися везіння неможливо.

Це як у «Принципі Вальда». Знаєте що це? Під час Другої світової був такий математик Абрахам Вальд, який вивчав пробоїни на американських бомбардувальниках, які ті отримали під час битви. І найчастіше уражалися крила, стабілізатори та фюзеляж, а найменше двигуни, паливна система та кабіна пілота. І інженери щиро вважали, що зміцнювати треба саме ті місця, які й були пошкоджені. Проте математик припустив, що оскільки літаки змогли прилетіти з такими ушкодженнями, вони, ушкодження, не критичні. І зміцнити треба якраз ті частини, які цілі.

Після війни теорія математика підтвердилася: з боліт та інших місць почали піднімати підбиті літаки, і вони виявилися пошкодженими саме ті частини, про які говорив Вальд — двигуни, паливна система і каїна пілота. З такими пошкодженнями літак фізично літати не міг.

У бізнесі багато хто намагається вчитися чужому успіху. Але найцікавіше в тому, що практично в жодній книзі та лекції «Як я досяг успіху» не йдеться про те, як поводитися, коли все проти тебе. Адже 90-95% бізнесменів розоряються в перші п’ять років і більше половини з тих, що залишилися, зазнають невдачі в наступні років п’ятьма, а ті, що залишилися «на плаву», по-суті, просто опинилися в потрібний час у потрібному місці. І повторити з нуля свій успіх навряд чи зможуть.

Але навіть великі світові корпорації мали свої, дуже великі і гучні, провали.

 

Напівфабрикати Colgate

 

Для великого бренду вивести ринок зовсім новий товар – справа непроста. Особливо якщо раніше він продавав зубні пасти, а вирішив розширити асортимент напівфабрикатами. Так сталося із Colgate.

У 1982 році компанія Colgate запропонувала найдивнішу ідею розширення бренду. Вони вирішили продавати заморожені продукти Colgate Kitchen Entrees. Ідея в тому, що ви спочатку їсте, а після їжі чистите зуби зубною пастою Colgate.

Але для людей назва Colgate ніяк не асоціювалася з їжею. Дехто взагалі не міг відрізнити рекламу їжі від реклами пасти. Тому “геніальний” план маркетологів провалився. Проект Colgate Kitchen Entrees було згорнуто навіть раніше, ніж встиг залишити межі США.

 

Дивина Кена

 

У 1959 році компанія Mattel представила світові ляльку Барбі. Пупси з червоним рум’янцем пішли на другий план. Всі дівчатка мріяли тільки про Барбі, яка стала лялькою, що продається в історії.

Через два роки у Барбі з’явився бойфренд Кен. Відмінний спосіб збільшити продаж і замість однієї ляльки, продавати цілих дві. Та й як така красуня може бути без хлопця?

Все йшло добре, але в 1993 році Mattel вирішили, що Кена потрібно зробити “крутіше”. І чомусь у них це означало: бузкова сітка, шкіряний жилет, обтягуючі чорні джинси, сережки (тоді проколювати вуха чоловікам було небезпечним задоволенням). Модель називалася “Кен-чарівна сережка”.

Стиль нового бойфренда закохався, але не цільову аудиторію. Кен став стандартом ЛГБТ-спільноти, але ніяк не улюбленцем у батьків п’ятирічних дівчаток. У Mattel визнали свою помилку та зняли цю модель з виробництва.

 

Просто Polaroid

 

Polaroid – найвідоміший у світі фотоапарат, який робить миттєві фотографії.

У 1994 році все було добре. Прибуток Polaroid перевищував $2 млрд, люди фоткалися раз і не робили 500 селфі в дзеркалі. Але у 2000-х у світ прийшли цифрові мильниці, фотографії стали зберігатися на дисках і перестали їх роздруковувати. Навіщо платити за касету на 10 кадрів, якщо можна зробити 1000 безкоштовно?

У Polaroid не вірили, що попит на їхні фотоапарати зникне. Тому не вибудовували маркетингові стратегії і не були готові до змін. Це спричинило провалу. У 2001 році вони почали свою першу процедуру банкрутства.

Надмірна впевненість у своєму імені та продукті не принесла успіху. Зараз компанія Polaroid майже воскресла з попелу. Вони знову випускають фотоапарати, але колишньої слави вже немає.

 

Ford Edsel – найневідповідніший автомобіль

 

У 1957 році Ford випустив автомобіль Edsel, через який втратив 300 млн доларів і мало не підірвав свою репутацію.

У компанії хотіли розширити асортименти бюджетних авто. Але в результаті Edsel вийшов дорожчим, ніж аналоги, і став конкурентом власних моделей Ford та дочірньої Mercury.

Якість збірки залишала бажати кращого. Для запуску Edsel не морочилися покупкою окремого заводу або наймом добрих спеціалістів. Збирали все паралельно з Ford та Mercury. Це швидко принесло свої «плоди». Після першої хвилі продажів клієнти почали розшифровувати Edsel як “Every Day Something Else Leaks” (“щодня нова поломка”).

За три роки від марки Edsel відмовилися. Усього вдалося продати приблизно 100 тис. машин. Журнал Time дуже точно описав провал Ford Motor Company: “Невідповідний автомобіль на невідповідному ринку в невідповідний час”.

 

Дорослий гамбургер

 

У 1996 році McDonald’s випустив спеціальний гамбургер для дорослих, щоб залучити нову аудиторію та збільшити продаж. Новий рецепт, дорога реклама та недоспані ночі маркетологів, а в результаті – $300 млн. збитків.

За задумом маркетологів, Arch Deluxe – це “дорослий” гамбургер, тому треба було виключити дитячу аудиторію із покупців. McDonald’s навіть рекламу зняли, де гамбургер викликав “фуфуфу” у дітей. Але щось пішло не так: насправді діти не кривилися, а дорослі не кричали від захоплення. Ніхто так і не зрозумів, чому треба платити більше за звичайний гамбургер, хоч делюкс. Зрештою, компанію навіть звинувачували в тому, що вона забула про свої сімейні цінності. Так минуло 4 роки, і лише 2000-го Arch Deluxe пішов з меню.

Невдача з Arch Deluxe – це історія про втрату зв’язку з клієнтами. У McDonald’s надто багато сил витратили на продукт, який нікому не потрібен, і надто довго думали, як його “полагодити”, замість того, щоб одразу прибрати з меню і уникнути $300 млн втрат.

 

Верните Коку!

 

Coca-Cola – вже 133 роки бажаний гість на будь-якому святі. І на дитячому, і на дорослому. Але жоден бізнес неможливий без провалів. Читайте про найбільший факап в історії Coca-Cola.

У 80-х роках PepsiCo запустив сліпі тести газування. Не бачачи етикетки, більшість людей вибирали Pepsi. Тому в Coca-Cola вирішили змінити формулу напою, щоб стати смачнішою та повернутися до лідерів. 1985 року з’явився новий продукт під назвою New Coke. Він був солодший і на смак нагадував Pepsi.

Кількість дзвінків та листів з вимогою повернути старий рецепт зашкалювали. Затяті шанувальники купували напій за межами США, де рецептуру поміняти не встигли. Звісно, ​​керівництву New Coke довелося відступити. І вже за два місяці компанія оголосила про повернення до старої формули напою.

Coca-Cola не визнала свій факап і заявила, що це геніальний задум. Адже вони змусили споживачів ще більше цінувати свій продукт і таки стали популярнішими від Pepsi.

 

Сподобалось? Обов’язково поділіться!

Українська UK English EN Polski PL