Лазурний берег Чорного моря

Поїздка до моря завжди задоволення і супроводжується чималою кількістю вражень. Навіть незважаючи на посткарантинний (або, напевно, правильно буде сказати: міжкарантинний) період, холодний червень та велику кількість медуз. Але про них, медуз, трохи пізніше.

Насамперед варто відзначити, що курортний бізнес України все ж таки перебуває ще на стадії активного розвитку. І після окупації низки територій туристи, які люблять море, кинулися із Криму до інших регіонів. Безумовно, у всіх смаки різні: хтось їде на Азов, хтось любить море глибше, і їхній вибір припадає вже на Чорне море.

У той же час, регіони, в яких до 2014 року були лише бази відпочинку та дитячі табори, потихеньку, не поспішаючи, почали перетворюватися вже на місця активного відпочинку курортників. Що, у свою чергу, призвело до масштабного будівництва приватних домоволодінь та готелів. Більше того, особисто за моїми спостереженнями, на розвитку курортних містечок та селищ позитивно позначився процес децентралізації, коли більше податків і зборів, зібраних протягом сезону, залишалися на місцях. А це, у свою чергу, дає можливість більше вкладати у той самий розвиток.

Лазурное

Цього року вже вдруге мені довелося побувати у селищі (як кажуть, воно «міського типу») Лазурне Херсонської області. І, як на мене, це місце – яскравий приклад спроби активного перетворення з селища біля моря з радянськими базами відпочинку в курортне селище. Ну як активного, наскільки можна, звичайно ж. Так, тут з’являються нові гостьові будинки, місцями перебудовані із простих приватних домоволодінь, а місцями заново відбудовані. Тут ще є й пустирі в самих, здавалося б, топових місцях за кілька хвилин від моря. Але останній випадок виправимо, тому що вони вже поділені на ділянки.

Проте роботи у селищі над створенням повноцінного курортного комфорту ще дуже багато. Від прокладання нормальних доріг замість плит до висадки дерев, що швидко ростуть, що дають тінь у спеку. Так, саме відсутність тіні – великий мінус Лазурного. І з цього питання треба було б вирішити.

При цьому селище в 2021 році все ж таки залишається поки що одним з бюджетних (хоча рівень цін може бути різним), навіть не дивлячись на введення «туристичного збору» (нарешті й тут до цього дійшли). Кімнати можна знайти від 150 грн/добу з особи (а десь і за 70, але я вже не знаю. Які там умови).

Половина успішного відпочинку на морі все ж таки залежить від місця, де зупиняється турист. І тут, як кажуть, на смак та колір. Хтось любить дикий відпочинок із наметами (який, як виявилося, цього року теж став платним. І не думаю, що це дуже офіційно). Особисто мені довелося зупинитися у домоволодінні Рудий Кіт. Думка про місце суб’єктивне, моє. Рудий Кіт – це якщо хочете відпочивати родиною у комфортних умовах у дворі зі своїм, дуже цікавим світом. Тут затишно та спокійно. Хоча бувають відпочиваючі, котрі люблять шик. Тоді Кіт не для них. Є інші, розкішні готелі.

Море

Думаю, ні для кого не секрет, що два українські моря цього року трохи розчарували відпочиваючих. Насамперед, сильною навалою медуз. Азовське, безумовно, постраждало від них більше за Чорне. У районі Лазурного берега через них, медуз, важко було нормально поплавати. І не заважало б якось із ними боротися. Хоча низка підприємців, які катають відпочиваючих на бананах та іншій курортно-морській техніці, знайшли плюс і в медузах, закликаючи кататися і купатися у відкритому морі, де менше медуз.

Пляж

Він чистий із гарним білим піском. Але тут знайшов свої мінуси. Насамперед, не завадило б чистити його від дрібних черепашок. Та це нормально.

Після пляжу всім хочеться ситного обіду. А для нелюбителів готувати місцеві ресторатори пропонують різні варіанти для поїсти. У принципі, сім’ї із трьох осіб пообідати можна гривень за 250-300, залежно від меню. Дешевше знайти якщо й можна, то лише у кафе з «тим, що пропонують». Без вибору. Дорожче можна. Ах да. Шалено смачна їжа піца на вугіллі рекомендую. Ціни в магазинах на овочі, фрукти та інші товари не дуже відрізняються від того ж Харкова. Щось дешевше, щось трохи дорожче (особливо пиво).