Перезмінка Президента

Тепер можна чесно сказати про те, що країна таки дочекалася передачі президентської влади та зміни Президента. Формально все пройшло за законом – люди обрали, Рада призначила день інавгурації, новий Президент ухвалив владу.

Але що цікаво, а як саме проходила передача повноважень? Ні, я не питатиму про офіційну процедуру вступу В. Зеленського на пост глави держави. Тут все зрозуміло та закономірно (від слова Закон). Навіть сама дата – 20 травня, призначена в рамках того ж закону (ну не йдеться прямо, що новообраний Президент має приймати свою посаду у вихідний день). Тут керуються зовсім іншими процесуальними порядками – саму процедуру необхідно підготувати, виходячи з офіційних протоколів.

Але суть навіть не в цьому. Фактично передача повноважень від одного Президента (вже колишнього) іншому Президенту (новообраному) — це передача всього, що було досягнуто попереднім Президентом та командою, а також стратегічних планів та напрямків на майбутнє. Це в зовнішньополітичні домовленості, і певні політичні та економічні проекти… І багато чого зовсім (через специфіку) не знає звичайний громадянин.

По суті, це вся інформація, яку мають одна команда передати, а друга команда прийняти. А на це, як відомо, потрібен час. Тому фрази про затягування дати інавгурації були дуже дивними (ось якби її, дату призначили б на, наприклад, осінь, було б справді дивною). Тому дуже цікаво, як же проходила передача тих, прихованих повноважень?

Особисто я думаю, що дату інавгурації варто призначати не після офіційного оголошення результатів виборів, а виключно після офіційної заяви чинного Президента про те, що новообраний глава держави введений у курс справи та політичної ситуації в країні. Це нормально. 

Світові традиції

Інавгурація президента – урочиста процедура вступу на посаду глави держави. Саме слово інавгурація походить від латинського слова “інаугуро” – “присвячую”.

Найперші

Перша в історії церемонія інавгурації відбулася 30 квітня 1789 року, коли на свою посаду вступав перший президент США Джордж Вашингтон. Захід проходив у Федерал-холі. Тоді саме там засідав американський конгрес. У ті роки ще не було якихось помпезних церемоній, тому все пройшло досить прозаїчно.

Вашингтон поклав праву руку на Біблію і сказав слова, вписані в конституцію: “Я урочисто клянуся, що сумлінно виконуватиму обов’язки президента Сполучених Штатів і на повну міру моїх сил підтримуватиму, охоронятиму і захищатиму конституцію Сполучених Штатів”.

Потім він сказав “Хай допоможе мені Бог”. У майбутньому ця фраза стане свого роду звичаєм кожного наступного американського президента.

Франція

Сьогодні французький формат інавгурації вважається найкращим прикладом для інших європейських країн. Тут все відпрацьовано до дрібниць. Глава держави, що йде, зустрічає свого наступника на сходах Єлисейського палацу, після чого вони усамітнюються і старий президент передає новому так званий ядерний код, а потім залишає свою колишню резиденцію. Після цього обраний президент отримує ланцюг Великого магістра ордену Почесного легіону, вимовляє свою першу президентську промову, прослуховує Марсельєзу і приймає парад республіканської гвардії.

Слідом за цим новий глава держави в кабріолеті проїжджає Єлисейськими Полями до Тріумфальної арки, де запалює вічний вогонь і покладає вінок до могили Невідомого солдата. Особливість французької інавгурації у тому, що президент не дає жодної клятви.

Чехія

У більшості країн Європи церемонія інавгурації фактично списана з французькою і, на відміну від США, є досить скромною процедурою. Особливість чеської інавгурації полягає в тому, що найменша запинка і тим більше відступ від тексту присяги — подібний до того, який припустився, наприклад, Барак Обама під час свого вступу в посаду, — є підставою для негайного скасування результатів виборів і призначення нових. Досі такого, щоправда, не траплялося.

Бразилія

Одна з найбільш помпезних церемоній інавгурації існує в Бразилії. Незважаючи на те, що в Конституції як обов’язкова її частина прописана лише президентська клятва, протягом дня відбувається відразу кілька важливих заходів: урочистий проїзд столицею у відкритому авто, власне присяга, військовий парад та обов’язкове публічне призначення кількох вищих чиновників, серед яких міністр юстиції та інші члени уряду. Тим часом у містах країни відбуваються концерти на честь новообраного глави держави.

P.S. Люди, які відвідують супермаркети, зовсім не помічають процесів, що відбуваються усередині цього супермакерта. Якщо все організовано добре, то продукти завжди будуть свіжими, персонал усміхненим, а черга на маленькій касі. Але, наприклад, продавці тут працюють позмінно – наприклад 7 через 7 днів. І після закінчення семиденної зміни вони – продавці, зобов’язані здати зміну тим, хто заступає на “семиденку”.

Вони розповідають, що було зроблено, а також про те, що обов’язково необхідно зробити (наприклад, було заплановано певні заходи, які стосуються двох змін). Це називається зміна. Вона обов’язкова і триває доти, доки зміна не буде прийнята (військові в подібних випадках кажуть: “Піст здав. Піст прийняв”). Але лише у нашій країні попередній Президент має “звільняти номер?”.

Все, висловлене у матеріалі, є особистою суб’єктивною думкою автора, який абсолютно ні до чого не закликає, крім дотримання законності у передачі повноважень та надалі їх виконання Президентом.